Останнім часом платники податків дуже час­то скаржаться на те, що податківці відмов­ляються приймати податкові декларації з ПДВ, якщо в них зазначено «щось не так». І не допо­магає навіть пошта, послуги якої використовують окремі платники податків для подання своєї по­даткової звітності. Працівники пошти теж скар­жаться на те, що у канцелярії окремих районних ДПІ просто відмовляються приймати поштові відправлення з податковою звітністю. У зв'язку з чим поштове відділення не може повідомити відправника — платника податків про те, що його податкову звітність доставлено до адресата — місцевого органу ДПС. Відповідно у такого плат­ника відсутнє документальне підтвердження своє­часного подання податкової звітності до ДПІ — повідомлення про вручення. А це вже фінансові санкції, зокрема штраф у розмірі десяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян за кож­не таке неподання звітності або її затримку (пп.17.1.1 ст.17 Закону № 2181). Не дуже велика сума, але неприємно. Тим паче, що ніякої вини платника у цьому немає взагалі.

  Зрозуміло — тут щось не так. Не мають права податківці так просто не приймати податкову звіт­ність. Для цього мають бути законні підстави. Від­мова службової (посадової) особи ДПІ прийняти від платника податків податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких пере­думов щодо такого прийняття є протизаконними діями. Це розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за со­бою її дисциплінарну та матеріальну відпові­дальність у порядку, визначеному законодавством (пп.4.1.2 ст.4 Закону № 2181). І коли податківцям нагадують про це і про те, що їх дії можуть бути оскаржені у суді, вони все ж таки йдуть на поступ­ки — приймають декларації... але лише для того, щоб одразу не визнати їх податковою звітністю! Як це робиться на практиці — покажемо на конк­ретній ситуації.

Ситуація. «Від'ємне значення ПДВ? Не визнаємо!»

Після того як декларацію з ПДВ було здано до ДПІ (самостійно або за допомогою пошти, це не має значення), окремі платники податку отрима­ли листи про невизнання такої декларації подат­ковою звітністю. Причина невизнання вказана така: «У звітному документі відсутні обов'язкові реквізи­ти: номери рядків, до яких надаються додатки». І що найцікавіше, ця причина невизнання податкової звітності вказується навіть тоді, коли декларацію подано платником ПДВ в електронній формі і у бухгалтера є квитанції, які свідчать про прийнят­тя податковим органом електронного звіту плат­ника. Не розуміючи мотивів дій податківців, бух­галтери зазначають, що усі попередні декларації з ПДВ вони заповнювали точно так само, як і не­визнану декларацію, але тоді жодних нарікань з боку податківців чомусь не було.

Після спілкування з бухгалтерами різних під­приємств з'ясувалося, що головною причиною та­кого невизнання декларації! насправді є зовсім інше, її не визнають податковою звітністю лише через те, що в ній відображено від'ємне значення ПДВ! Тоб­то в декларації бухгалтер заповнив рядок (рядки) 18.2 (21, 22.2, 24, 25, 26). Чомусь податківці не ма­ють жодних зауважень до тих декларацій, де також номери рядків, до яких додаються додатки, не заз­начено, але суми ПДВ визначено до сплати (запов­нено рядок 27).

Що ж це за нове явище? Може, платники по­датків і справді допустили порушення Порядку № 166 і неправильно заповнили декларацію з ПДВ? Проаналізувавши норми чинного законодавства, справді можна дійти висновку про їх порушення. Але не платниками податків, а податківцями! І ось чому.

«Обов'язкові реквізити»: що це?

П'ятим абзацом пп.4.1.2 ст.4 Закону № 2181 пе­редбачено, що «податкова звітність, отримана конт­ролюючим органом від платника податків як подат­кова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим орга­ном як податкова декларація, якщо в ній не зазначе­но ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕКВІЗИТІВ, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печат­кою платника податків». І якщо працівники ДПІ звертаються до платника податків з письмовою про­позицією подати нову податкову декларацію з вип­равленими показниками (із зазначенням підстав не­прийняття попередньої), то такий платник податків має право:

♦     подати таку нову декларацію разом зі спла­тою відповідного штрафу (на сьогодні це 170 грн.);

♦     оскаржити рішення ДПІ в порядку апеляцій­ного узгодження.

Аналогічні пп.4.1.2 Закону норми містяться і в п.4.3 Порядку № 166. При цьому звернімо увагу платників ПДВ, що згідно із затвердженим ДПАУ порядком місцева ДПІ повинна поштою з повідом­ленням про вручення надіслати платнику податку письмове звернення з пропозицією подати нову по­даткову декларацію з виправленими показниками. Саме надіслати листа, а не зателефонувати і повідо­мити, що декларацію не визнали. Причому письмо­во повідомити (надіслати листа) не коли заманеть­ся, а в чітко визначені строки — у триденний строк від дня отримання звітності (але не пізніше наступ­ного дня від граничного строку подання декларації з ПДВ).

   Проте ані у самому Законі № 2181, ані у По­рядку № 166 чомусь не наведено переліку обов'язко­вих реквізитів декларації. Тобто в документах, яки­ми насамперед мають керуватися податківці під час перевірки звітності з ПДВ, про це жодного слова. Хоча саме незазначення таких обов'язкових рекві­зитів є основною підставою для невизнання податкової декларації з ПДВ податковою звітністю. Дуже дивно.

Отже, для того щоб визначитися, чи вважають­ся номери рядків, до яких надаються додатки, обов'­язковими реквізитами декларації з ПДВ, доведеть­ся шукати перелік обов'язкових реквізитів в інших нормативних документах.

Пунктом 4.5 Методрекомендацій № 827 (Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджено наказом ДПАУ від 31.08.2008р. №827) перед­бачено, що якщо податкову звітність, подану орга­ну державної податкової служби платником по­датків, заповнено всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звіт­ність. Підставою для невизнання податкової звіт­ності може бути відсутність:

♦     обов'язкових реквізитів або прочерків у комір­ках, які не заповнено;

♦     підпису посадових осіб (факсиміле не дозво­ляється);

♦     відбитку печатки платника податків;

' ♦ обов'язкових додатків до податкової звітнос­ті, передбачених порядком заповнення відповідної форми звітності;

♦   можливості прочитати текст або цифри внас­лідок пошкодження (наприклад документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті).

Крім того, не уникнути проблем, якщо:

♦     наявні порвані аркуші, підчищення, помар­ки, виправлення, дописки і закреслювання;

♦     подано ксерокопію звітних документів;

♦     звітність з податку на додану вартість пода­но неплатником ПДВ.

І щоб податківцям було легше знаходити по­милки, допущені при заповненні обов'язкових рек­візитів, у п.4.4 цих Меторекомендацій зазначено, які саме реквізити вважаються обов'язковими. Зок­рема, повинні бути вказані:

♦     тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

♦     звітний (податковий) період;

♦     назва платника податків;

♦     код платника податків згідно з ЄДРПО;

♦     ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або у разі відмови від нього — серія та номер паспорта для фізичної особи;

♦     місцезнаходження платника податків;

♦     назва ОДПС, до якого подається звітність;

♦     дата подання звіту (або дата заповнення — за­лежно від форми);

підписи посадових осіб, засвідчені печат­кою.

Як бачимо, номери рядків декларації, до яких надаються додатки, ДПАУ не вважає обов'язкови­ми реквізитами податкової звітності, у тому числі декларації з ПДВ! В іншому випадку вона б про це обов'язково вказала у своїх Методичних рекомен­даціях, які розроблено саме для використання місцевими ДПІ.

Непрямим підтвердженням того, що незапов-нене поле декларації з ПДВ не належить до обо­в'язкових реквізитів, також може бути Ухвала ВАСУ від 29.03.2006 р. у справі за позовом ТОВ до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про ви­знання недійсними рішень та податкових вимог за касаційною скаргою ДПІ на постанову Київ­ського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. та рішення господарського суду м.Києва від 01.03.2005 р. Висновок в Ухвалі ВАСУ зводиться до того, що відсутність позначки «X» у полі 07 «ознака визначення від'ємного значення» не є підставою вважати, що декларацію з ПДВ не було подано, оскільки це поле не належить до обо­в'язкового реквізиту податкової декларації. Незва­жаючи на те, що в рішенні ВАСУ йдеться про від­сутність позначки «X» в полі 07, його висновки можна застосувати і в цій ситуації.

Отже, виходячи з вищенаведеного, можна дій­ти висновку про відсутність жодних підстав вва­жати декларацію з ПДВ неналежним чином запо­вненою, якщо в ній не зазначено номерів рядків, до яких надаються додатки. Дії місцевих податкі­вців у ситуації, що розглядається, незаконні. Тим паче, не можуть бути висунуті претензії до плат­ника податків за «неправильно» заповнену звіт­ність у випадках, якщо цю звітність подано в еле­ктронному вигляді.

Електронна звітність: її прийняли, отже, вона правильна

Як передбачає п.7 Інструкції № 233 (Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженого наказом ДПАУ від 10.04.2008р. №233) , у разі по­дання податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник по­датків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

♦     платник податків створює податковий доку­мент в електронному вигляді відповідно до затвер­дженого формату (стандарту) за допомогою спеціа­лізованого програмного забезпечення (пп.7.1);

♦     перша квитанція є підтвердженням платни­ку податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС (пп.7.4);

♦     друга квитанція є підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС (пп.7.5).

Якщо надіслані податкові документи сформова­но з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у тексто­вому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням при­чин (пп.7.6).

Виконуючи приписи цієї Інструкції, платник податків заповнює звітність та подає її у визна­чені законодавством строки. Після подання дек­ларації він отримує першу і другу квитанції від ДПІ, які підтверджують факт прийняття деклара­ції в повному обсязі без зауважень. Якщо б звіт­ність було заповнено неправильно, то відправити її засобами телекомунікаційного зв'язку було б неможливо.

Висновки: втішні і не зовсім

Отже, у випадку коли працівники місцевої ДПІ не визнають декларацію з ПДВ податковою звітніс­тю у зв'язку з тим, що «у звітному документі відсут­ні обоє 'язкові реквізити: номери рядків, до яких нада­ються додатки», ми маємо фактичне порушення Закону № 2181 і наказів ДПАУ! Причому порушен­ня не з боку платників податків, а саме працівників ДПІ. Невже у ДПАУ про це ще не знають? Ой, на­вряд чи...

Але що ж робити платнику ПДВ, декларацію якого не визнають податковою звітністю? Оскар­жити рішення податкового органу в порядку апе­ляційного узгодження він не може, оскільки нія­кого рішення ДПІ не приймає¹. Не можна оскаржи­ти дії податківців щодо неприйняття звітності, як це передбачено пп.4.1.2 ст.4 Закону № 2181 та п.4.2 Методрекомендацій № 827. У ДПІ звітність прий­няли і лише після того як прийняли її не визна­ли. Отже, платнику залишається чекати отриман­ня акта камеральної перевірки, написати запере­чення до нього, отримати повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій і вже тоді ос­каржити його.

Незрозуміло, чого саме добиваються місцеві по­датківці, вчиняючи такі дії? Якщо платник погодить­ся подати нову декларацію разом зі сплатою відпо­відного штрафу, то від'ємне значення з ПДВ все одно не зміниться. Невже це робиться для того, щоб отримати в бюджет додаткових 170 гривень? Звісно — ні. Виною всьому — приріст залишків від'ємного значення з ПДВ та рейтингове місце по­казника оцінки ефективності роботи підрозділів ад­міністрування ПДВ. Не хотілося б вірити, що такі дії місцевих податківців залишаються поза увагою керівництва ДПАУ. Хтось має нести за це відпові­дальність.

    Крім того, працівники податкових інспекцій, які приймають рішення про неприйняття чи невизнан­ня належним чином складеної і вчасно поданої декларації, не розуміють, що вони тим самим «хо­дять» по статтях ККУ. Адже зловживання владою або службовим становищем (ст.364), перевищення влади або службових повноважень (ст.365), скла­дання, видача службовою особою завідомо неправ­дивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (ст.366), невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків че­рез несумлінне ставлення до них (ст.367) — це кри­мінально карані діяння за злочини у сфері службо­вої діяльності. Щоправда, перелічені статті Кодексу податківці чомусь пов'язують лише з платниками, а не з собою.

Інформація взята з газети «Бухгалтерія» №34 від 23.08.2010 р.